Марисю, дякую, що знайшла для нас час на розмову. На якому етапі сезону ти зараз? Як проходить твоя підготовка?
Зараз я наближаюся до кульмінаційного моменту сезону — роботи над найбільшою глибиною. Кожен сезон я починаю з «повернення» під воду, звикання до неї та розвитку толерантності до CO2. Це багато повторюваних неглибоких, але дедалі довших занурень. Коли я знову досягаю такого комфорту й упевненості, що можу дуже повільно пірнати на 20 м, затримуючись під водою на 4:20-5:00 хвилин, тоді починаю скорочувати час занурень, щоб розвивати глибину. Коли я вже досягаю глибини 65 м+, то зовсім відмовляюся від довгих розминкових занурень і зазвичай під час тренування роблю лише одне глибоке занурення. Окрім тренувань у воді, важливі й сухі тренування: розвиток усвідомленого контролю та сили м’язів навколо голосової щілини, м’якого піднебіння й язика, а також розвиток толерантності до вуглекислого газу на суші та вправи, що допомагають легеням звикнути до сильного стискання.
Скільки часу ти проводиш поза домом, готуючись до сезону?
- Оскільки вже багато років моїм домом є валіза, то, скажімо так, я весь час удома (сміється). А якщо серйозно, кожен наступний рік інший і новий. Я пірнаю лише п’ять років, а професійно займаюся цим чотири. Щороку переді мною відчиняються нові можливості й двері: двері у світ спорту, двері наставництва у фрідайвінгу, а з успіхом — і просто двері до людей. Останнього року я більше зосередилася на роботі з людьми, навчанні та вивченні нових напрямів у дайвінгу, ніж на власних тренуваннях. І мені це дуже подобається — робота з людьми, спостереження за чиїмись успіхами та можливість бути їхньою частиною. Саме це спонукає мене долати власні межі.
Яка твоя найбільша спортивна мрія?
Навіть у найсміливіших мріях я не думала, що зможу зійти на п’єдестал чемпіонату світу. А тим паче — перемогти в будь-якій дисципліні. І все ж мені, єдиній польській спортсменці у глибинному фрідайвінгу, вдалося двічі зійти на п’єдестал. Першого разу — на найвищу сходинку. На наступному чемпіонаті світу я посіла друге місце. Для мене це величезний особистий успіх. Перемога й перше місце — це дуже піднесений момент. Я стояла на п’єдесталі із золотою медаллю чемпіонату світу та прапором Польщі. Цю мить важко описати словами. Вона завжди навіює чудові спогади. Думаю, моя спортивна мрія вже здійснилася. Я й далі сумлінно виконую «мурашину роботу» й із цікавістю спостерігаю, куди вона мене приведе. Та не приховуватиму: сьогодні моя головна мрія, пов’язана з фрідайвінгом, — популяризувати цей прекрасний спорт і знайомити людей із підводним світом. Бо, не знаю, чи ти знаєш, але кожен із нас певною мірою належить до нього :) Також я чудово почуваюся в ролі тренерки фрідайверів. Із початку минулого року я готую спортсменів до змагань різного рівня: від місцевих до чемпіонатів світу.
Хто твій спортивний кумир?
- Мене дуже надихає історія Сімони Байлз. На певному етапі спортивної кар’єри вона вирішила подбати про своє психічне здоров’я, поставивши його вище за спортивні результати. Вона зруйнувала наратив про те, що спортсмен має змагатися за будь-яку ціну. На мою думку, прислухатися до себе, тверезо оцінити ситуацію й відмовитися від участі в Олімпійських іграх, щоб подбати про власне здоров’я, — неймовірно складне рішення. Згодом з’ясувалося, що воно було цілком правильним. Байлз повернулася сильнішою, впевненішою в собі та своєму тілі. Думаю, це було не проявом слабкості, а, навпаки, сили, самосвідомості й мудрості. Я теж намагаюся приймати рішення щодо змагань, керуючись розсудливістю й мудрістю, а не его, яке вміє дуже непомітно закрадатися в голови спортсменів :)
Як ти любиш проводити вільний час? Які маєш захоплення?
Я дуже люблю активний відпочинок на природі. У міжсезоння намагаюся сходити на музичний фестиваль або концерти улюблених виконавців. Музика взагалі дуже присутня й важлива в моєму житті: у навушниках під час подорожей, із колонки під душем або з хендпана, на якому я часом граю :) До вісімнадцяти років я досить серйозно займалася волейболом. Любов до «волейки» залишилася, тож сьогодні, коли можу, граю для задоволення. Ще катаюся на велосипеді, а нещодавно дуже полюбила падел. Обожнюю гори й люблю як слід у них втомитися! Ціную також гарну книжку чи фільм. Важливу роль у моєму житті відіграє спілкування. Я люблю людей і маю чудових друзів. Знайомитися з новими людьми — моє хобі. Тож я дбаю про те, щоб час від часу кудись виходити й змістовно проводити час у компанії. Як бачиш, мені потрібні різноманітність і баланс.
Чи є на землі місце, куди ти повертаєшся й мрієш якнайшвидше та якомога частіше потрапити?
- Улюблене місце? Немає одного… Є багато місць, до яких я маю сентимент і куди люблю повертатися. Наразі думка про те, щоб осісти в одному місці, трохи мене лякає. Сьогодні мої поїздки визначає фрідайвінг. Куди б я не прямувала, намагаюся подбати про те, щоб ця «позначка на мапі» була саме тим місцем, куди я справді свідомо хочу поїхати. Думаю, у більшості місць можна знайти щось для себе. Відчуваю, що живу в злагоді із собою, і хоча люблю бути серед людей, мені також чудово на самоті. Це дуже допомагає мені адаптуватися, досліджувати й насолоджуватися місцями, де я буваю.
Ти цікавишся годинниками?
- Обожнюю годинники! Годинник для мене не лише практична річ, а й чудове доповнення до образу. Я сприймаю його як прикрасу.
Яка модель годинника Balticus тобі найбільше сподобалася?
Мій беззаперечний фаворит — BALTICUS ЗОРЯНИЙ ПИЛ МЕТЕОРИТ 37MM. Він елегантний, але водночас зухвалий. Чудово поєднується зі спортивним образом, гарно доповнює жакет, а навіть із сукнею створює стильний дует. Мені подобається, що він золотисто-сріблястий. Таке поєднання кольорів робить його надзвичайно універсальним.
Чому ти вирішила співпрацювати з нашою компанією?
- Спочатку мене зачепила назва. «Balticus» — на честь нашого Балтійського моря. А море — це мій «офіс» :) Я представляю Польщу на міжнародній арені, тому дуже радію, що Balticus — польський бренд. І, мабуть, найважливіше: годинники Balticus справді прекрасні й особливі. Я хочу співпрацювати з брендами, з якими справді себе ототожнюю або які мені просто щиро подобаються. Хочу просувати речі, якими користуватимуся сама і які природно вписуються в моє життя. Перш ніж ми почали співпрацювати, я познайомилася з Лукашом. Ми поговорили, і мені сподобалася історія бренду Balticus. Я справді відчуваю, що це дуже «моє».
Чого ти очікуєш від цієї співпраці?
- Передусім сподіваюся на довгострокову співпрацю, засновану на взаємній довірі та спільних цінностях. Я ціную бренди, які щиро підтримують спортсменів і прагнуть разом створювати надихаючі історії. Сподіваюся, що разом ми зможемо популяризувати не лише бренд Balticus, а й фрідайвінг — спорт, який вчить наполегливості, спокою та подолання власних меж. Хотілося б, щоб ця співпраця надихала й допомагала розвиватися обом сторонам.
Пам’ятаєш свій перший годинник? Що це була за модель?
- Так, я завжди любила носити годинник на зап’ясті. Усміхаючись, мушу зізнатися, що перший, який пам’ятаю, — знаменитий «годинник» із 90-х «чупа-чупс», дитячий, у вигляді цукерки. Для мене це був настільки цінний ґаджет, що я дуже довго стримувалася, аби його не з’їсти (сміється). Тож, мабуть, можеш уявити, як ціную тепер, уже дорослою, майстерність справжнього, красиво зробленого годинника. Останнім часом я дуже часто поглядаю на зап’ястя. Там у мене буває ЗОРЯНИЙ ПИЛ МЕТЕОРИТ 37MM або рожевий варіант НОВЕ НЕБО із браслетом кольору рожевого золота. Також пам’ятаю, що на дев’ятнадцятиріччя мені подарували годинник марки Skagen. Він був золотисто-сріблястий, дуже жіночний і витончений.
Повернімося до фрідайвінгу. У Польщі твоя улюблена дисципліна має нішевий статус. Що потрібно зробити, щоб популяризувати її?
Фрідайвінг потроху виходить із тіні. Він у нас мало популярний, бо досі не було водойм, достатньо зручних для початку цієї незвичайної пригоди. Уже п’ять років неподалік Варшави є найглибший басейн у всій Європі. Думаю, саме завдяки цьому об’єкту популярність моєї дисципліни в Польщі почала зростати. Вважаю, наш спорт на правильному шляху :) Хотіла б пояснювати людям, що кожен із нас певною мірою є фрідайвером. Про це свідчать реакції організму, які називають «рефлексом пірнання ссавців». Щиро раджу ознайомитися з цією темою.
Як ти оцінюєш рівень польського фрідайвінгу?
Польський фрідайвінг просто чудовий. Ми — одна з провідних країн світу! У басейновому фрідайвінгу в нас беззаперечно найкращі спортсмени. А в глибинному фрідайвінгу, яким займаюся я, минулого року на п’єдестал чемпіонату світу зійшли троє чоловіків і я.
Що б ти сказала батькам, щоб вони дозволили дітям займатися цією дисципліною?
- Ох, пам’ятаю, як батьки дивилися на мої перші виступи. Вони дуже нервували. Кілька разів я завершувала виступ у стані значної гіпоксії, а іноді — з блэкаутом. Спочатку батьки реагували із занепокоєнням і страхом. Додам, що таке трапляється, коли ми намагаємося вийти за власні межі. Блэкаут виглядає жахливо. Насправді пережити його не так страшно. Це цінний досвід, якого, втім, краще уникнути.
Батькам, які хвилювалися б за дітей, що починають займатися фрідайвінгом, я порадила б вивчити правила безпеки у фрідайвінгу та фізіологію пірнання із затримкою дихання. Фрідайвінг насправді набагато безпечніший, ніж може здатися.
Які ризики пов’язані з твоїми зануреннями? Чи можна вважати твою дисципліну небезпечною?
Звичайно, фрідайвінг пов’язаний із певними ризиками, як і будь-який інший спорт. На мою думку, найбільший фактор ризику — це зміна тиску під водою в міру занурення. Вона дуже суттєва. Глибину потрібно нарощувати поступово, не ризикуючи. Треба навчитися правильно вирівнювати тиск, щоб уникнути баротравми, наприклад баротравми легень або перфорації барабанної перетинки. Попри цей чинник, я вважаю, що це цілком безпечне заняття, якщо дотримуватися правил безпеки, яких можна навчитися на курсі фрідайвінгу.
Що відчуваєш під час такого вільного занурення? З чим можна порівняти це відчуття?
- Мені важко описати, що я відчуваю, адже раніше я ніколи не переживала нічого схожого. Не можу порівняти це з жодним відомим мені відчуттям на поверхні землі. Це щось надзвичайне. Під час занурення наші легені стискаються. У певний момент ми досягаємо негативної плавучості, тобто легені вже не працюють як природний поплавок. Тоді ми починаємо опускатися. Це такий контрольований політ у глибину. Політ, який можна будь-якої миті зупинити й повернутися до поверхні. Це щось неймовірне :)
Що фрідайвінг дав тобі в житті? Чого він тебе навчив?
Фрідайвінг навчив мене смирення та спокою. Я також навчилася краще давати раду стресу в ситуаціях, у яких раніше вибухнула б або зреагувала імпульсивно. Як я вже казала, вода — чудовий учитель. Глибина може дуже точно відобразити стан нашого духу. Відчуваю, що ця дисципліна допомагає позбутися его, а послідовні заняття нею формують упевненість у собі — покірну, скромну й тиху.
Що потрібно, щоб почати займатися цією дисципліною?
- Думаю, потрібно справді любити воду або принаймні цікавитися нею. Вода приховує цілий спектр неймовірних вражень: від фізичних відчуттів до того, що можна побачити під водою! На мою думку, успіх у фрідайвінгу нерозривно пов’язаний із послідовністю та терпінням. Вода дуже добре приборкує его й нетерплячість. Також потрібно змиритися з дискомфортом. Щоб посувати межі, мені часто доводиться боротися зі своїми демонами та страхами, а це справді буває некомфортно. Але нагорода безцінна! Це чудова самодисципліна, уміння долати стрес і спокій :)
Чи може це стати справою всього життя? Чи доводиться тобі ще й працювати?
Менш як рік тому я залишила роботу графічної дизайнерки, щоб повністю присвятити себе фрідайвінгу. Ця зміна відбулася зовсім недавно, тож поки важко оцінити, як це позначиться на моєму гаманці. Звісно, нелегко, але без жодного сумніву можу сказати, що не шкодую. Хоч я й заробляю менше, почуваюся дуже щасливою.
