Марисю, дякую, що знайшла для нас час на розмову. На якому етапі сезону ти зараз? Як проходить твоя підготовка?
Зараз я наближаюся до кульмінаційного моменту сезону — побудови «найбільших глибин». Кожен сезон починаю з «повернення» під поверхню води, адаптації до неї та розвитку толерантності до CO2. Це багато повторюваних неглибоких занурень, щоразу трохи довших. Коли я знову повертаюся до такого рівня комфорту й упевненості, що дає змогу дуже-дуже повільно пірнати на 20 м і залишатися під водою 4:20-5:00 хвилин, тоді, щоб розвивати глибину, починаю скорочувати час занурень. Зрештою, коли я вже досягаю глибини 65 м+, повністю відмовляюся від довгих розминкових занурень і зазвичай роблю під час тренування лише одне глибоке занурення. Крім тренувань у воді, важливі й сухі тренування: розвиток контролю над м’язами навколо голосової щілини, м’якого піднебіння та язика, а також сухе тренування толерантності до вуглекислого газу й вправи, що привчають легені до сильного стискання.
Скільки часу ти проводиш поза домом, готуючись до сезону?
- Оскільки вже багато років моєю домівкою є валіза, то, скажімо так, я весь час удома (сміх). А якщо серйозно, кожен наступний рік інший, новий. Я займаюся дайвінгом лише п’ять років, а професійно — чотири. Щороку переді мною відчиняються нові двері й з’являються нові можливості. Двері у світ спорту. Двері у світ наставництва з фрідайвінгу, а разом з успіхом — і просто двері у світ людських взаємин. Минулого року я більше зосередилася на роботі з людьми, навчанні й дослідженні нових напрямів у дайвінгу, ніж на власних тренуваннях. І мені це дуже подобається — робота з людьми, спостереження за їхніми успіхами й можливість бути їхньою частиною — ось що спонукає мене долати власні межі.
Яка твоя найбільша спортивна мрія?
Навіть у найсміливіших мріях я не думала, що зможу зійти на п’єдестал чемпіонату світу. А тим паче — перемогти в будь-якій дисципліні. Та все ж мені, єдиній польці у глибинному фрідайвінгу, вдалося зійти на п’єдестал, причому двічі. Першого разу — на найвищу сходинку. На наступному чемпіонаті світу я посіла друге місце. Для мене це величезне особисте досягнення. Перемога й перше місце — неймовірно піднесений момент. Я стояла на п’єдесталі із золотою медаллю чемпіонату світу й прапором Польщі. Цю мить важко описати словами. Вона завжди навіює чудові спогади. Думаю, моя спортивна мрія вже здійснилася. Я й далі послідовно виконую «роботу мурахи» й із цікавістю спостерігаю, куди вона мене приведе. Проте не приховуватиму: сьогодні моя головна мрія, пов’язана з фрідайвінгом, — популяризувати цей прекрасний спорт і знайомити людей із підводним світом. Бо, не знаю, чи ти знаєш, але кожен із нас певною мірою належить до нього :) Мені також дуже подобається бути тренеркою фрідайверів. Із початку минулого року я готую спортсменів до змагань різного рівня: від місцевих до чемпіонатів світу.
Хто твій спортивний кумир?
- Мене дуже надихає історія Сімони Байлз. У певний момент спортивної кар’єри вона вирішила подбати про власне психічне здоров’я, поставивши його вище за спортивні результати. Вона спростувала думку, що спортсмен має виступати за будь-яку ціну. На мою думку, дослухатися до себе, тверезо оцінити ситуацію й відмовитися від участі в Олімпійських іграх, щоб подбати про власне здоров’я, було неймовірно складним рішенням. Згодом з’ясувалося, що воно було цілком правильним. Байлз повернулася сильнішою, упевненішою в собі й своєму тілі. Думаю, це було не проявом слабкості, а навпаки — ознакою сили, самоусвідомлення й мудрості. Я теж намагаюся ухвалювати рішення щодо участі у змаганнях розважливо й мудро, а не під впливом его, яке може дуже непомітно прокрадатися в наші спортивні думки :)
Як ти любиш проводити вільний час? Які маєш хобі?
Я дуже люблю активний відпочинок на природі. У міжсезоння намагаюся встигнути побувати на музичному фестивалі й концертах улюблених виконавців. Музика взагалі посідає важливе місце в моєму житті. Слухаю її в навушниках під час подорожей, через колонку в душі або з хендпана, на якому іноді граю :) Крім того, до вісімнадцяти років я досить серйозно займалася волейболом. Любов до «волейболу» залишилася, тож сьогодні, щойно випадає нагода, граю для задоволення. Також катаюся на велосипеді, а останнім часом дуже полюбила грати в падел. Обожнюю гори й люблю як слід у них втомитися! Також ціную хорошу книжку чи фільм. Важливу роль у моєму житті відіграє спілкування. Я люблю людей і маю чудових друзів. Знайомитися з новими людьми — моє хобі. Тож дбаю про те, щоб час від часу кудись виходити й змістовно проводити час серед людей. Як бачиш, мені потрібні різноманітність і баланс.
Чи є в тебе особливе місце, куди ти повертаєшся й мрієш якнайшвидше та якнайчастіше потрапити?
- Улюблене місце? Не одне… Є багато місць, до яких я маю сентимент і куди люблю повертатися. Наразі думка про те, щоб осісти в одному місці, мене трохи лякає. Сьогодні мої поїздки визначає фрідайвінг. Куди б я не прямувала, намагаюся подбати про те, щоб ця «позначка на мапі» була саме тим місцем, куди я справді свідомо хочу поїхати. Думаю, у більшості місць можна знайти щось для себе. Відчуваю, що живу в гармонії із собою, і хоча люблю бути серед людей, мені також чудово наодинці. Це дуже допомагає мені адаптуватися, досліджувати й насолоджуватися місцями, де я буваю.
Ти цікавишся годинниками?
- Обожнюю годинники! Крім того, що годинник для мене практична річ, він чудово доповнює образ. Я ставлюся до нього як до прикраси.
Яка модель годинників Balticus тобі найбільше сподобалася?
Мій беззаперечний фаворит — BALTICUS STARDUST METEORYT 37MM. Він елегантний, але водночас зухвалий. Чудово пасує до спортивного образу, гарно доповнює піджак, а навіть із сукнею створює стильний дует. Мені подобається його золото-сріблясте забарвлення. Завдяки такому поєднанню кольорів він надзвичайно універсальний.
Чому ти вирішила співпрацювати з нашою компанією?
- Спочатку мене зачепила назва. «Balticus» — на честь нашого Балтійського моря. А море — це ж мій «офіс» :) Я представляю Польщу на міжнародній арені, тому дуже радію, що Balticus — польський бренд. А головне — годинники Balticus справді неймовірно красиві й унікальні. Я хочу співпрацювати з брендами, з якими справді себе ототожнюю або які просто щиро мені подобаються. Хочу рекламувати речі, якими сама користуватимуся і які природно вписуються в моє життя. До початку співпраці я познайомилася з Лукашом. Ми поговорили, і мені сподобалася історія бренду Balticus. Я справді відчуваю, що це дуже «моє».
Чого ти очікуєш від цієї співпраці?
- Насамперед сподіваюся на довготривалу співпрацю, засновану на взаємній довірі та спільних цінностях. Я ціную бренди, які щиро підтримують спортсменів і хочуть разом створювати надихаючі історії. Сподіваюся, що разом ми зможемо популяризувати не лише сам бренд Balticus, а й фрідайвінг — спорт, який вчить наполегливості, спокою та подолання власних меж. Хотілося б, щоб ця співпраця надихала й допомагала розвиватися обом сторонам.
Пам’ятаєш свій перший годинник? Яка це була модель?
- Так, мені завжди подобалося носити годинник на зап’ясті. Усміхаючись, мушу зізнатися, що перший годинник, який пам’ятаю, — той самий відомий дитячий цукерковий «годинник» «Chupa Chups» із 90-х. Це був такий цінний для мене ґаджет, що я дуже довго стримувалася, аби його не з’їсти (сміх). Тож, мабуть, можеш уявити, наскільки я сьогодні, вже дорослою, ціную майстерність справжнього, красиво зробленого годинника. Останнім часом я часто поглядаю на своє зап’ястя. Там у мене або STARDUST METEORYT 37MM, або рожевий NEW SKY на браслеті кольору рожевого золота. Також пам’ятаю, що на дев’ятнадцятий день народження отримала годинник марки Skagen. Він був золотисто-сріблястий, дуже жіночний і делікатний.
Повернімося до фрідайвінгу. Твоя улюблена дисципліна в Польщі має нішевий статус. Що потрібно зробити, щоб популяризувати її?
Фрідайвінг потроху виходить із тіні. У нас він мало популярний, бо досі не було водойм, достатньо зручних для початку цієї незвичайної пригоди. Уже п’ять років неподалік Варшави працює найглибший басейн у всій Європі. І думаю, що саме завдяки цьому об’єкту популярність моєї дисципліни в Польщі почала зростати. Гадаю, наш спорт рухається в правильному напрямку :) Хотіла б пояснювати людям, що кожен із нас певною мірою є фрідайвером. Про це свідчать реакції організму, які називають «рефлексом пірнання ссавців». Щиро раджу ознайомитися з цією темою.
Як ти оцінюєш рівень польського фрідайвінгу?
Фрідайвінг у польському виконанні — фантастичний. Ми — одна з провідних країн світу! У басейновому фрідайвінгу в нас найкращі спортсмени. А в глибинному фрідайвінгу, яким займаюся і я, минулого року троє чоловіків і я зійшли на п’єдестал чемпіонату світу.
Що б ти сказала батькам, щоб вони дозволили дітям займатися цією дисципліною?
- Ох, пам’ятаю, як батьки дивилися на мої перші виступи. Вони дуже нервували. Кілька разів я завершувала виступ у стані вираженої гіпоксії, а іноді — з блекаутом. Спочатку батьки реагували із занепокоєнням і страхом. Додам, що таке трапляється, коли ми намагаємося вийти за власні межі. Блекаут виглядає жахливо. Але насправді, коли переживаєш його, нічого страшного в цьому немає. Це цінний досвід, якого, однак, краще уникати.
Батькам, які хвилювалися б за дітей, що починають займатися фрідайвінгом, я б порадила дізнатися про безпеку у фрідайвінгу та фізіологію пірнання із затримкою дихання. Фрідайвінг насправді набагато безпечніший, ніж можна подумати.
Які ризики пов’язані з твоїми зануреннями? Чи можна вважати твою дисципліну небезпечною?
Звісно, фрідайвінг, як і будь-який інший спорт, пов’язаний із певним ризиком. На мою думку, найбільший чинник ризику — зміна тиску під водою в міру занурення. Вона дуже значна. Глибину потрібно нарощувати поступово, без надмірностей. Слід навчитися правильно вирівнювати тиск, щоб уникнути баротравми (наприклад, баротравми легень або перфорації барабанної перетинки). Попри цей чинник, вважаю, що це цілком безпечне заняття, якщо дотримуватися правил безпеки, яких можна навчитися на курсі фрідайвінгу.
Що відчуваєш під час такого вільного занурення? З чим можна порівняти це відчуття?
- Мені важко описати те, що я відчуваю, бо раніше ніколи не переживала нічого подібного. Не можу порівняти це з жодним знайомим мені відчуттям на поверхні землі. Це щось надзвичайне. Під час занурення наші легені стискаються. У якийсь момент ми стаємо негативно плавучими, тобто легені вже не працюють як природний поплавок. Тоді ми починаємо опускатися. Це ніби контрольований політ у глибину. Політ, який можна будь-якої миті перервати й розвернутися до поверхні. Щось неймовірне :)
Що фрідайвінг дав тобі в житті? Чого він тебе навчив?
Фрідайвінг навчив мене смирення й спокою. Я також навчилася краще давати раду стресу в ситуаціях, у яких раніше зірвалася б або відреагувала імпульсивно. Як я вже казала, вода — чудова вчителька. Глибина може дуже точно відображати стан нашого духу. Відчуваю, що ця дисципліна приборкує его, а послідовні заняття розвивають упевненість у собі — смиренну, скромну й тиху.
Що потрібно, щоб почати займатися цією дисципліною?
- Думаю, потрібно справді любити воду або принаймні цікавитися нею. Вода приховує цілий спектр неймовірних вражень: від фізичних відчуттів до того, що можна побачити під водою! На мою думку, успіх у фрідайвінгу залежить від послідовності й терпіння. Вода добре перевіряє его й терплячість. Також потрібно змиритися з дискомфортом. Щоб посувати межі, мені часто доводиться долати власних демонів і страхи, а це справді буває некомфортно. Але нагорода безцінна! Це чудовий самоконтроль, уміння керувати стресом і спокій :)
Чи можна зробити це справою життя? Чи доводиться тобі ще додатково працювати?
Менш ніж рік тому я залишила роботу графічної дизайнерки, щоб повністю присвятити себе фрідайвінгу. Ця зміна відбулася зовсім недавно, тож поки важко оцінити, як вона позначиться на моєму гаманці. Звісно, це нелегко, але можу без жодних сумнівів сказати, що не шкодую. Хоч я й заробляю менше, але дуже щаслива.
